ІСТОРІЯ

[1] [2] [3] [4]

50 років від початку підготовки спеціалістів з математики в Ужгородському державному університеті

У вересні 2000 року минуло півстоліття від початку підготовки спеціалістів з математики в Ужгородському державному університеті. Саме день першого вересня 1950 року можна вважати днем початку розвитку на Закарпатті математичної освіти взагалі та математики зокрема.

Протягом тривалого часу населення Закарпаття мріяло про створення свого вищого навчального закладу. Багато води спливло річками Закарпаття, поки ця мрія здійснилася. І тільки після того, як 5 грудня 1944 року Народна Рада Закарпатської України видала декрет “Про організацію вищих шкіл на Закарпатській Україні”, 20 липня 1945 року Центральний Комітет Комуністичної Партії Закарпатської України та Народна Рада Закарпатської України прийняли Постанову про утворення на Закарпатті державного університету, і, нарешті, 18 жовтня 1945 Рада Народних Комісарів УРСР та ЦК КП(б)У ухвалили постанову про відкриття в Ужгороді державного університету з історичним, філологічним, біологічним і медичним факультетами, ця мрія стала реальністю. Хоч робота підготовчих курсів була започаткована 15 жовтня 1945 року, навчання, у власному розумінні слова, в Ужгородському державному університеті – першому в історії навчальному закладі в історії Закарпаття – розпочалося з 1-го лютого 1946 року. В цьому ж році було відкрито хімічний факультет, на якому згідно з навчальним планом викладався і курс вищої математики.

Як зазначалося в акті про передачу Ужгородського державного університету у відання МВО СРСР фонд підручників з математики університетської бібліотеки в цей час складав 100 екземплярів. В наказі МВО СРСР № 320 від 9 серпня 1946 р. “Про встановлення факультетів і кафедр УжДУ“ на 24 і 25 позиціях вказується на утворення кафедр, відповідно фізики й вищої математики. Однак, мабуть через відсутність достатнього педнавантаження і кадрів у цей час була створена тільки одна кафедра: фізики й математики.

Для розвитку математичної освіти на Закарпатті велике значення мало відкриття 1-го вересня 1950 року в УжДУ фізико-математичного факультету з математичним відділенням. До цього часу в УжДУ на кафедрі фізики й математики працювали такі математики: доцент Севбо Володимир Іванович (1898 – 1968 рр., прийнятий на роботу в УжДУ 16 липня 1946 року, захистив кандидатську дисертацію в лютому 1949 року) та Хічій Остап Федорович (1905 – 1987 рр., спочатку, з 11 лютого 1949 року – погодинник, потім, з 17 жовтня 1949 року – викладач на 0,5 ставки, а з 1 лютого 1951 року – старший викладач кафедри загальної математики). Саме з них двох і було створено предметну комісію з математики для проведення вступних іспитів на 1950 – 1951 навчальний рік. Маємо унікальну нагоду ознайомитися з текстом задач і прикладів з математики для вступних іспитів на фізико-математичний факультет Ужгородського держуніверситету в 1950 році (див. стор. 292 цього видання). В групу математиків (математичне відділення фізико-математичного факультету) було зараховано 14 дівчат і 11 хлопців – всього 25 чоловік. В книзі [1] на стор. 43 помилково вказано, що “перший набір математиків на факультет становив 26 студентів.”

З 1 вересня 1950 року в УжДУ створено кафедру загальної математики. Її завідувачем (з 1 вересня 1950 року) було призначено доктора філософії (цей науковий ступінь йому присудив Львівський університет 25 жовтня 1930 року), кандидата фізико-математичних наук (з 6 липня 1946 р.), професора (з 21 квітня 1945 року) Львівського державного університету Зарицького Мирона Онуфрійовича (1889 – 1961 рр.) за сумісництвом на півставки. В книзі [1] на стор. 43 помилково стверджується, що “першу математичну кафедру було відкрито в 1951 році – це кафедра загальної математики.“ З цього ж часу на фізико-математичному факультеті почали працювати старший викладач кафедри фізики (раніше кафедра фізики й математики) Бушин Василь Никонорович та асистент цієї ж кафедри Кишко Степан Максимович, які до цього викладали фізику на хімічному, біологічному та медичному факультетах.

Викладання всіх математичних дисциплін на створеному фізико-математичному факультеті забезпечували професор Зарицький М.О., доцент Севбо В.І., і викладач Хічій О.Ф., фізики – ст. викладач Бушин В.Н. і асистент Кишко С.М., основ марксизму-ленінізму – доцент Аркадов Василь Юхимович.

Оскільки фізико-математичний факультет був малочисельним, навчальним процесом на ньому керував деканат хімічного факультету (декан хімічного факультету доцент Дістанов Галимзян Кадирович), хоч про це ніякого офіційного наказу не було, або, принаймні, серед архівних документів ми такого наказу не знайшли. Це дало підставу студентам і викладачам говорити про один факультет – хімфізмат, хоч до 28 серпня 1951 року ніякого офіційного об’єднання хімічного і фізико-математичного факультетів не було. Тільки тоді (28 серпня 1951 р.) наказом ректора УжДУ за № 73-к було оголошено наказ МВО СРСР № 855 від 29 травня 1951 року про офіційне об’єднання цих двох факультетів у фізико-хімічний факультет, (а не “хіміко-фізико-математичний ф-т“, як записано в [1] на стор. 29), деканом якого став ст. викладач Потапов Віктор Михайлович. Потім, з 2-го лютого 1952 року деканом був доцент Стадник Павло Митрофанович, а з 25 вересня 1953 року – ст. викладач Кишко Степан Максимович.

З лютого 1951 року на кафедрі загальної математики почав працювати Ковач Юрій Іванович (1921 – 1989 рр.; спочатку старшим лаборантом. а з 1 вересня 1951 року асистентом кафедри). З 19 жовтня 1951 року на фізико-математичному факультеті працює Галасі Андрій Андрійович (1928 – 1990 рр.; спочатку старшим лаборантом кафедри загальної математики, далі, з 16 вересня 1952 року викладачем курсу теоретичної механіки на умовах погодинної оплати, а з 1 жовтня 1953 року – старшим викладачем кафедри математичного аналізу).

Значний вклад в організацію і розвиток фізико-математичного факультету, особливо в організацію викладання математичних дисциплін вніс професор Зарицький М.О. Саме за його рекомендаціями для роботи в УжДУ було направлено випускників аспірантури Львівського державного університету: Гартштейн Беллу Наумівну (з 16 жовтня 1951 року – старший викладач кафедри загальної математики, а з 1-го вересня 1952 року – доцент цієї ж кафедри), Бермана Самуїла Давидовича (1922 – 1967 рр.; з 1 вересня 1952 року - старший викладач кафедри загальної математики, а з 1 жовтня 1953 року – доцент кафедри математичного аналізу), Студнєва Юрія Петровича (1923 – 1998 рр.; з 1 жовтня 1953 року – старший викладач, виконуючий обов’язки завідувача кафедрою математичного аналізу). Перші студенти-математики дізналися про цих видатних людей ще до появи їх в УжДУ від професора Зарицького М.О., який називав їх перлинами математики. Нелегка доля випала доценту Севбо В.І., якому довелося вперше читати незвичні для нього курси математичного аналізу та вищої алгебри (до цього він читав тільки курс вищої математики). Як свідчать тодішні студенти (див. газету “Ужгородський університет”, 31 грудня 1998 р. № 19-20 (1566-1567)) прочитав він ці курси на високому професійному рівні.

Запустивши процес, тобто організувавши роботу кафедри загальної математики та підготувавши організацію ще одної математичної кафедри – кафедри математичного аналізу, професор Зарицький М.О. був змушений за станом здоров’я з 16 лютого 1953 року звільнитися з роботи в УжДУ. Але добрий старт не дав згаснути серйозній організації вищої математичної освіти в УжДУ. Кафедру загальної математики очолив доцент Севбо В.І. На цій посаді він працював з 16 лютого 1953 року до 16 серпня 1959 року.

В [1] на стор. 44 помилково вказано, що викладачами кафедри загальної математики стали Студнєв Ю.П. (останній працював тільки на кафедрі матаналізу), Гольдберг А.А. (працював тільки на кафедрі матаналізу), Сірик Г.В. (прийнятий на кафедру матаналізу, а потім зав. кафедрою обчислювальної математики), Галасі А.А. (був старшим лаборантом цієї кафедри, потім одноразово погодинником на кафедрі фізики, а далі старшим викладачем кафедри матаналізу за рахунок ставки кафедри фізики, далі ст. викладач, потім – доцент кафедри теоретичної фізики, доцент і зав. кафедри теор. кібернетики і мат. логіки, нарешті – доцент кафедри диф. рівнянь і теормеханіки). Там же на стор. 44 помилково зазначено, що на математичний факультет прибув кандидат наук Буледза А.В. Насправді, Буледзу А.В. було зараховано на роботу ст. викладачем кафедри математичного аналізу 20 вересня 1960 року, захищав він дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук 23 лютого 1963 року, а науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук йому присуджено рішенням ВАК 4 квітня 1964 р.

Ще в грудні 1950 року створюється приймальна комісія для проведення набору на математичне відділення заочного навчання УжДУ в час січневої (1951 року) сесії. На підставі рішення цієї комісії від 10 січня 1951 року студентами-заочниками математичного відділення зараховано 36 чоловік.

У вересні 1953 року було відкрито другу математичну кафедру – математичного аналізу, першим і незмінним до 1988 року завідувачем якої став доцент, потім професор Ю.П.Студнєв. У цьому ж році для забезпечення навчального процесу з математики в УжДУ було прийнято вчителів-математиків міста Ужгорода: П’ятковську В.О. та Айзенберга Н.Н.

Саме в ці роки в Ужгороді започатковано наукову й науково-методичну роботу з математики. Почали проводитися щорічні підсумкові наукові конференції професорсько-викладацького складу, на яких доповідались результати наукових досліджень. На V науковій сесії професорсько-викладацького складу Ужгородського держуніверситеті, що відбулася 17-21 травня 1951 року, на другому засіданні секції хімічних наук (19 травня 1951 р. о 1800 годині, аудиторія 40, пл. М.Горького 1-3 ) виступив доцент Севбо В.І. з доповіддю на тему “Методика наближених обчислень в курсі прикладної математики для хіміків”. Зберігся протокол цього засідання, з якого дізнаємось про характер доповіді та про її обговорення на науковій сесії (див. стор. 294 цього видання). На такі сесії чи конференції запрошувались також активісти студентського наукового товариства. З хвилюванням слухали майбутні математики інколи незрозумілі для них дискусії на цих конференціях. Під прізвищами Севбо В.І., Бермана С.Д., Студнєва Ю.П., Гартштейн Б.Н. з’являються перші наукові й науково-методичні розробки-публікації з зазначенням того, що вони виконані в стінах УжДУ. Вже в першому випуску “Наукові записки УжДУ” (1947 р., C. 107-132) зустрічаємо наукове дослідження Севбо В.І. “Історичний розвиток і сучасний зміст математичного поняття функції”. Публікації Севбо В.І. з’являються також в журналі “Математика в школе” (“Додаткові відомості про логарифми в середній школі” – 1949 р. , випуск ІІІ; “Функциональная пропедевтика в семилетней школе” – 1950 р., № 3; “Введение математического понятия функции в средней школе” – 1953 р. № 5), в збірнику “Викладання арифметики в середній школі” (Київ, 1951 р., випуск ІV – “Функціональна пропедевтика в курсі арифметики”). В ДАН СССР з’являються серйозні наукові дослідження Бермана С.Д., представлені дійсним членом АН СРСР О.Ю.Шмідтом: “К теории представлений конечных групп” (1952, том LXXXVІ, № 5, С. 885-888), “О некоторых свойствах целочисленных групповых колец” (1953, том ХСІ, № 1, C. 7-9), “Об изоморфизме центров групповых колец р-групп” (1953, том ХСІ, № 2, C. 185-187), “О представлениях полупрямого произведения абелевых групп” (1954, том ХСVІІІ, C. 177-180). В ДАН УРСР “Математика” з’являється стаття Бермана С.Д., представлена дійсним членом АН УРСР Б.В.Гнєденко “Про одну необхідну умову ізоморфізму цілочисельних групових кілець” (1953, № 5, C. 313-316), а в “Наукових записках УжДУ” його ж стаття “О некоторых свойствах групповых колец над полем рациональных чисел” (1955, том ХІІ – хімія, фізика, математика – С. 88-110). В ДАН УРСР зустрічаємо наукове дослідження Гнєденка Б.В. та Студнєва Ю.П. “Порівняння активності деяких методів перевірки однорідності статистичного матеріалу” (1952, № 5, C. 359-363). Друковані праці Гартштейн за цей період знаходимо в “Наукових записках ЛьвДУ” (“О предельном распределении крайнего ранга” – 1953, том 22, вип. 5, C. 50-72) та “Наукових записках УжДУ” (“О предельном совместном распределении центрального ранга и медианы вариационного ряда” – 1955, том ХІІ, C. 117-127 – хімія, фізика, математика).

На математичній карті світу з’явилася назва ще одного нового центра математичної думки – Ужгородський державний університет. Під керівництвом наявних в цей час викладачів-математиків перші студенти-математики не тільки вивчали математичні дисципліни згідно з навчальними планами, але й розпочинали перші свої математичні дослідження, займаючись в студентських наукових гуртках, чи працюючи індивідуально під керівництвом своїх наставників. Стали проводитись щорічні підсумкові студентські наукові конференції, на яких вони доповідали про одержані ними результати. Спочатку, тобто на перших таких конференціях, студенти доповідали переважно тільки роботи реферативного характеру. Та згодом вони почали пробувати сили і в справжніх наукових дослідженнях. В цілому ряді робіт (протягом декількох років) студенти за допомогою принципу стислих відображень доводили існування і єдиність розв’язку деяких диференціальних рівнянь, чи систем таких рівнянь, інтегро-диференціальних рівнянь (задача Гурса) та деяких інших.

Окрім серйозної постановки навчально-виховної та наукової роботи фізико-хімічний факультет відзначався успіхами в організації фізкультурно-спортивних та культурно-масових заходів.

Так, в 1951/52 навчальному році за підсумками ІІІ-ї загальноуніверситетської спартакіади з 7-ми видів спорту: 1) плавання (1-е місце), 2) футбол (2-е місце), 3) легка атлетика (1-е місце), 4) спортивна гімнастика (1-е місце), 5) шахи (2-е місце), 6) волейбол (2-е місце), 7) баскетбол (1-е місце), колектив спортсменів фізико-хімічного факультету став кращим спортивним колективом університету, за що його було нагороджено перехідним призом спартакіади і грамотою. Хоровий колектив студентів фізико-хімічного факультету, керований студентом ІV-го курсу математичного відділення Маркушем І.І. на Ужгородському міському огляді художньої самодіяльності в 1953 році зайняв 1-ше місце. Запам’ятався виступ ансамблю домбристів фізико-хімічного факультету, котрим керував самодіяльний композитор, студент ІV курсу фізичного відділення Копинець П.М. на огляді-конкурсі, присвяченому 300-річчю воз’єднання України з Росією.
Влітку 1954 року зі складу фізико-хімічного факультету знову відокремлюється фізико-математичний факультет, деканом якого з 8-го вересня 1954 року стає Кишко С.М. На цій посаді Кишко С.М. перебував до 10 лютого 1962 р. В жовтні 1956 року Кишко С.М.одержує творчу відпустку для роботи над дисертацією. Тимчасово обов'язки декана фізико-математичного факультету на період творчої вїдпустки Кишка С.М. виконував до 10 листопада 1958 року ст. викладач Чепур Д.В. В час оформлення кандидатської дисертації Степаном Максимовичем Кишко з 7-го жовтня 1959 р. до 7-го січня 1960 р. тимчасово обов'язки декана фізико-математичного факультету виконував Крицький О.О. 10 лютого 1962 року на конкурсній основі деканом фізико-математичного факультету вперше було обрано математика, кандидата фізико-математичних наук Сірика Г.В. На цій посаді він перебував до 25 березня 1965 року, коли його змінив Гриценко Олексій Петрович.

З вересня 1954 року через закриття Ужгородського учительського інституту та передачу контингенту студентів І і ІІ курсів в УжДУ, на фізико-математичному факультеті почали працювати математики – викладачі цього інституту – Росса Г.Р. та Береславський М.Д.

І ось студентам, які дійшли до 5-го курсу, затверджують теми дипломних робіт (див. стор. 301 цього видання). Дипломні роботи стали продовженням тих досліджень, які проводили студенти, перебуваючи на молодших курсах, під керівництвом своїх наставників, по-справжньому закоханих в науку. Деякі з цих робіт стали початком подальших наукових досліджень. З 25 студентів, що почали навчатися на математичному відділенні у вересні 1950 року, до захисту дипломних робіт та складання державних екзаменів дійшло 22 чоловік. Державну екзаменаційну комісію очолив відомий вже по організації викладання математичних дисциплін в УжДУ професор Зарицький М.О. Всі 22 студенти успішно витримали випускні випробування і їм було присвоєно кваліфікацію: “Математик. Учитель математики середньої школи.” та видані дипломи. Одного з випускників (Поляка С.С.) комісія по розподілу молодих спеціалістів направила на роботу в УжДУ. Всі інші перші випускники-математики одержали направлення в середні школи, які підпорядковувалися Міністерству шляхів сполучення СРСР (залізнодорожні школи), в міста вздовж Транссибірської магістралі. Так, зокрема, Шулла І.Й. був направлений і виїхав на роботу в СШ станції Тулун Іркутської області, Бабич М.Д. – в СШ станції Смичка Нижньотагільського району Свердловської області. Через рік-два всі вони повернулися на Україну і працювали вчителями та викладачами математики, причому дев’ятеро з них пов’язали свою долю з вищими навчальними закладами України, п’ятеро стали кандидатами наук, а двоє (Бабич Михайло Данилович та Маркуш Іван Іванович) – докторами наук.

Тільки в 1958 році із 36 зарахованих на математичне відділення заочного факультету в 1951 р. студентів троє (Кампов П.Ф., Масляник М.Г. та Павленко Ю.М.) здали державні екзамени, захистили дипломні роботи, і їм було присвоєно кваліфікацію: “Математик. Учитель математики середньої школи” та видані дипломи.

Тим часом зростає викладацький колектив Ужгородського державного університету: Гольдберг Анатолій Асирович (з 1 лютого 1955 р.), Поляк Степан Степанович (з 1 серпня 1955 р.), Сірик Григорій Васильович (з 16 листопада 1955 р.), Драпкін Аркадій Борисович (з 1 листопада 1956 р.), Шулла Іван Йосипович, Крицький Олександр Омелянович (з 1 вересня 1957 р.) стали асистентами кафедри математичного аналізу, Бабич Михайло Данилович, Ляліна Діна Іванівна (з 1 вересня 1957 р.) – асистентами, Грищенко Володимир Іванович, (з 1 вересня 1957 р.) – старшим викладачем, Гудивок Петро Михайлович (з 1 вересня 1958 р.) – асистентом, Саблінська Катерина Олександрівна (з 1 жовтня 1959 р.) – викладачем креслення, Фаринич (Орос) Марія Гаврилівна (з 1 жовтня 1960 р.) – асистентом кафедри загальної математики, Маркуш Іван Іванович (з 1 березня 1960 р.) – асистентом, Добош Віра Іванівна (з 16 квітня 1960 р.) – асистентом, Буледза Андрій Васильович (з 20 вересня 1960 р.) – старшим викладачем кафедри математичного аналізу. Поліпшується якісний склад викладачів-математиків: кандидатами наук стали Гартштейн Б.А. (16.10.1951 р., ще до приїзду її в Ужгород), Гольдберг А.А. (28.11.1955р.), Хічій О.Ф. (лютий 1960 р.), Маркуш І.І. (листопад 1960 р.), Сірик В.В. (жовтень 1961 р.). Зазначимо, що Маркуш І.І. – перший кандидат фізико-математичних наук з числа випускників математичного відділення фізико-математичного факультету УжДУ.

Період з 1954 по 1961 р. для математичного відділення фізико-математичного факультету УжДУ був надзвичайно насиченим у розумінні творчого зростання колективу викладачів. Відзначимо тут наполегливу наукову і науково-методичну роботу викладачів старшого покоління Севбо В.І. та Хічія О.Ф., результати досліджень яких були опубліковані в різних виданнях. Зокрема, Севбо В.І. опублікував у цей час такі роботи: “К изучению неравенств в Х классе” (журнал “Математика в школе”, 1954 г. - № 5), “Понятие непрерывности функции в средней школе” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат.-хим. наук, 1957 г. - № 1, C. 10-12), “Арифметический и алгебраический способы решения задач в средней школе” (Доклады и сообщения УжГУ, вып. 2, 1958 г., C. 65-66), “ Преподавание стереометрии в восьмилетней школе” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат. наук., № 3, 1960 г., C. 85-88), “О преподавании стереометрии в восьмилетней школе” (Журнал “математика в школе”, 1960 г.), “Наближені обчислення”, “Стереометрія в восьмирічній школі” (в книзі: Від уроку до практичної діяльності (з досвіду викладання математики і фізики в школі), Ужгород, 1961 р., C. 15-22 та C. 33-51), “ Робоча книга з математичного аналізу” (МВ і ССО УРСР, УжДУ, видавництво ЛьвДУ, 1960 р., 423 с.). Перу Хічія О.Ф. належать такі роботи: “ Об авторстве первого учебника арифметики для народных училищ в Росии” (Историко-тематическое исследование. - 7.Х.1957 г., 22 с.), “З історії шкільництва в Закарпатті з ХVІІІ ст. до воз’єднання його з Радянською Україною” (Наукові записки УжДУ, т. ХХІХ, 1957, С. 331-352), “Арифметика Е. Фенцика” (Доклады и сообщения УжГУ, 1957, № 1, серия физ.-мат.-хим. наук, C. 27), “ Математика в гімназіях (середніх школах) Закарпаття до 1848 р.”, “Підручники арифметики та її викладання в народних школах Закарпаття в другій половині ХІХ століття”, “Реформи викладання математики в гімназіях Закарпаття у другій половині ХІХ століття” (Доклады и сообщения УжГУ, № 2, серия физ.-мат.-хим. наук, 1958 р. C. 69-72, C. 91-110 та C. 67-68), “Підручники математики і її викладання в гімназіях Закарпаття за роки Радянської влади” (Наукові записки УжДУ, т. ХLІ, 1959 р. (збірник праць дисертантів), C. 244-256 та C. 257-261). Саме ці роботи стали базовими для дисертації Хічія О.Ф., захищеної ним в лютому 1960 році Гартштейн Б.Н. публікує роботи: “Предельные распределения ранга вариационного ряда величин, связанных простой стационарной цепью Маркова” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат.-хим. наук, № 1, 1957, С. 9), “О предельном распределении максимального члена для одного случая однородных цепей Маркова” (Научные записки УжГУ, т. ХVІІІ, 1957, С. 195-200). Свої науковві дослідження публікує також Студнєв Ю.П.: “К вопросу о поведении остаточного члена в условиях теоремы Ляпунова” (Научные записки УжГУ, т. XVIII, 1957, C. 183-189), “Об асимптотическом поведении сопровождающих законов” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат.-хим. наук, № 1, 1957, C. 6), “О свёртках функций ограниченной вариации” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат.-хим. наук, № 2, 1958, C. 17), “Про роль умови Ліндеберга” (ДАН УРСР, 1958, № 3, C. 239-242), “О приближении функции распределения сумм независимых случайных величин неограниченно делимыми сопровождающими законами”, “О быстроте сходимости к нормальному закону в случае бесконечных дисперсий ” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат. наук № 3, 1960, C. 68-69, C. 70-71), “О сходимости в среднем к нормальному закону”, ”Несколько предельных теорем для плотностей” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат. наук, № 4, 1961, C. 96-97, C. 98-100). Інтенсивно в науковому плані працює в цей період Гольдберг А.А.: “Об однозначных интегралах дифференциальных уравнений первого порядка” (УМЖ, т. 8, № 3, 1956, C. 254-261), “Некоторые оценки для мероморфных функций порядка меньше единицы” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат.-хим. наук, № 1, 1957, C. 22), “Пример целой функции конечного порядка с дефектным неасимптотическим значением” (Научные записки УжГУ, т. 18, 1957, C. 191-194), “Оценка суммы дефектов мероморфной функции порядка меньше единицы” (ДАН СССР, т. 114, № 2, 1957, C. 245-248), “Некоторые асимптотические свойства целых функций многих переменных” (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат.-хим. наук, № 2, 1958), “О целых решениях уравнений с частными производными” (Известия высших учебных заведений, математика, № 3 (4), 1958), “Элементарные замечания о формулах для определения порядка и типа целых функций многих переменных” (Доклады АН АрмССР, 29 № 4, 1959, C. 145-151), “Теоремы Вимана-Валирона для целых функций многих комплексных переменных” (Совместно с Битляном И.Ф., Вестник ЛГУ, № 13, вып. 3, серия мат.-мех., 1959), “Об одном классе римановых поверхностей” (Математический сборник, т. 49, № 4, 1959, C. 447-458), “Замечания о произведении Бляшке для полуплоскости” (УМЖ, т. 11, № 2, 1959), “О множестве дефектных значений мероморфных функций конечного порядка” (УМЖ, т. 11, № 4, 1959, C. 438-443), “Некоторые вопросы теории распределения значений” (Дополнение к книге Виттих Г. “Новейшие исследования по однозначным аналитическим функциям”, физматгиз. М., 1960), “О мероморфных функциях с распределёнными нулями и полюсами” (Доклады и сообщения УжГУ, № 3, 1960, C. 72), “Новые исследования о росте и распределении значений целых и мероморфных функций рода нуль” [Обзорный доклад совместно с Островским И.В. на V Всесоюзной конференции по теории функций комплексного переменного] (Успехи математических наук, т. 16, вып. 4, 1961, C. 51-52), “О формулах для определения порядка и типа целых функций многих переменных”, “Интеграл по полуадитивной мере”, “К одной теореме М.Г.Крейна”, “Замечания к теореме Тумури-Клуни” (Доклады и сообщения УжГУ, № 4, 1961, C. 101-103. С. 104-105, C. 106-108, C. 109-110), “Некоторые теоремы о росте мероморфных функций” (Совместно с Островским И.В. Учёные записки Харьковского ГУ, т. 115. Записки математического отделения физ.-мат. факультета и Харьковского математического общества, т. 27, серия 4, 1961, C. 3-37). Наукові дослідження, проведені доц. Гольдбергом А.А. в УжДУ, склали основу його докторської дисертації, яку він захистив у 1964 році, будучи вже доцентом Львівського державного університету.

[1] [2] [3] [4]