ІСТОРІЯ

[1] [2] [3] [4]

Особливо плідними були ці роки для доцента Бермана С.Д.: “Об уравнениях xm=1 в целочисленном групповом кольце” (УМЖ, т. 7 (1955) C. 253-261), “Групповые алгебры абелевых расширений конечных групп“ (ДАН СССР т. 102 (1955), C. 431-434), “Число неприводимых представлений конечной группы над произвольным полем,“ “p-адическое кольцо характеров“ (ДАН СССР т. 106 (1956), C. 767-769; C. 583-586), “Представления разрешимых групп“ (Труды 3 Всесоюзного математического съезда т. 2 (1956), C. 111), “Обобщенные характеры конечных групп“ (ДАН УССР т. 2 (1957), C. 112-115), “Некоторые вопросы теории представлений конечных групп над произвольным полем“ (Доклады и сообщнения УжГУ, серия физ.-мат.-хим. наук № 1 (1957), C. 21), “Группы, все представления которых мономиальны“ (ДАН УССР т. 6 (1957), C. 539-542), “Группы, допускающие любую перестановку композиционного ряда“ (Совместно с Любимовым В.В., Успехи математических наук т. 12, № 5(77), 1957 C. 181-183), “Характеры линейных представлений конечных групп“ (Математический сборник т. 44 № 4 (1958), C. 409-456), “Представления группы порядка 2m над произвольным полем“ (ДАН УССР т. 3 (1958), C. 243-245), “p-блоки для одного класса конечных групп“ (Совместно с Бовди А.А., ДАН УССР т. 6 (1958), C. 606-608), “О мономиальных представлениях групп“ (Доклады и сообщения УжГУ, вып. 2, 1958, C. 21-22), “О характерах конечных нильпотентных групп“ (Успехи математических наук т. 14, № 5, 1959, C. 218-219), “О неразложимых модулярных представлениях одного класса конечных групп“, “Нормальные делители группы матриц над конечным полем“, “Об индуцированных представлениях групп“, “Об изоморфизме групповых алгебр счетных абелевых групп“, “Об автоморфизмах центра целочисленного группового кольца“ (Доклады и сообщения УжГУ, серия физ.-мат. наук, № 3, 1960, C. 50, C. 51-52, C. 3-54, C. 56-57, C. 55), “Модулярные представления сверхразрешимых групп“ (ДАН УССР № 5 (5), 1960), “Модулярні представлення скінченних груп, головний ряд яких має циклічні фактори“ (ДАН УРСР, № 5, 1960, C. 585-589), “Об изоморфизмах групповых алгебр прямых произведений примарных циклических групп”, “О представлениях локально конечных групп”, “Обобщенные модулярные характеры конечных групп“, “О представлниях M-групп над произвольным полем” (Доклады и сообщения УжГУ, № 4, 1961, C. 76-77, C. 78-79, C. 80-81, C. 82-83).

В цей період (1955-1961 рр) починають публікуватися і представники молодшого покоління. Вже згадувалась наукова робота Бовді А.А. “p-блоки для одного класу скінченних груп” (сумісно з Берманом С.Д., ДАН УРСР т. 6 (1958), C. 606-608) та наукова робота Бітляна І.Ф. “Теоремы Вимана-Валирона для целых функций многих комплексных переменных“ (совместно с Гольдбергом А.А., Вестник ЛГУ, № 13 вып. 3, серия мат.-мех. наук, 1959). Починає в цей період публікуватися Гудивок П.М.: “Об изоморфизме групповых алгебр циклических расширений сверхразрешимых групп”,”О связи между степенями абсолютно неприводимых представлений и классами сопряженных елементов для одного класса групп” (Доклады и сообщения Ужгородского университета. Сер. физ.-мат. наук, № 3. 1960, С. 58-59, С. 60-61), ”О целочисленных представлениях конечной группы с нециклическиой р-подгруппой” (Успехи матем. наук. – 1961. Т. 16, № 2, C. 229-2300, “О модулярных представлениях конечных групп”, “О представлениях конечных групп над кольцом классов вычетов по модулю m” (совместно с Дроботенко В.С. и Лихтман А.И.; Доклады и сообщения Ужгородского университета. Сер. физ.-мат. наук. № 4. 1961. – С. 86-87, С. 88-89. В цей же період з’являються перші публікації Поляка С.С. “Необходимое условие изоморфизма колец над кольцом” (Доклады и сообщения Ужгородского университета. Сер. физ.-мат. наук. № 3, 1960. C. 62.), “О классах сопряженных элементов группы треугольных матриц” (Доклады и сообщения Ужгородского университета. Сер. физ.-мат. наук. № 4, 1961. – C. 92-95).

Керівництво університету, фізико-математичного факультету та його кафедр намагалося залучити до роботи на математичних кафедрах фахівців з інших вузів та академічних інститутів, для чого оголошувались конкурси на заміщення вакантних посад. 30 червня 1954 р. на Вченій Раді УжДУ відбувся такий конкурс. Тоді на посаду доцента кафедри математичного аналізу була обрана Фролова І.В., а на посаду старшого викладача цієї ж кафедри - Жотиков Г.І. 14 вересня 1956 р. на посаду доцента кафедри загальної математики Вченою Радою УжДУ було обрано кандидата фізико-математичних наук Чуб А.Т. Але жоден з них так і не з'явився в УжДУ. Саме через це керівництво УжДУ, факультету та математичних кафедр взяло курс на підготовку кадрів з числа своїх же випускників. В 1958 р. на кафедрі загальної математики відкрито аспірантуру (керівники - доценти Севбо В.І. та Берман С.Д.). Цим було покладено початок підготовки спеціалістів-математиків через аспірантуру. Принагідно зауважимо, що до 1998 року (тобто протягом 40 років) в аспірантурі навчалося 113 чоловік. З їх числа 63 чоловіка захистили кандидатські дисертації (»55%).

Протягом всього часу існування математичного відділення провідні викладачі-математики доценти Севбо В.І., Берман С.Д., Студнєв Ю.П., Гартштейн Б.Н., Гольдберг А.А. проводили серйозну селекційну роботу по відбору та вихованню майбутніх працівників своїх кафедр. У вересні 1958 року для закінчення навчання з математичної спеціальності в Київський державний університет були направлені студенти-математики Зарубіч С.З. та Задерака Н.К., а в Московський державний університет - Бовді А.А.; пізніше (вересень 1960 р.) в Московський державний університет - Ліхтман О.І. Кращі студенти-науковці математичного відділення УжДУ направляються на наукові конференції в інші вузи (студент ІІІ-го курсу математичного відділення Бовді А.А. в квітні 1957 року направляється для виступу на наукову студентську конференцію Львівського держуніверситету, в березні 1958 року, студент V-го курсу Гудивок П.М. - в Київський держуніверситет, в квітні 1959 року студентка V-го курсу Таїрова В.Г. та студент IV-го курсу Гече Ф.Й. - в Львівський державний університет). В інші вузи та академічні інститути для виконання дипломних робіт в січні 1959 р. направляються студенти Тарасенко Г.І. та Голуб В.П. В порядку заохочення активні учасники наукових студентських гуртків за змістовні наукові роботи, з якими вони виступали на студентських наукових конференціях, нагороджувалися поїздкою на екскурсію (Гече Ф.Й., Таїрова В.П. - в Львів), почесними грамотами (Гудивок П.М., Дроботенко В.С., Жилінська З.П.), поїздкою на виробничу практику в Москву (з 4-го по 16 серпня 1958 р. - Семйон І.В., Клімик А.Н., Ігнат Ю.І., Савченко Л.І., Пазинич Б.С.). Окремі студенти вивчали спецкурси за індивідуальними планами (Гече Ф.Й. - під керівництвом доцента Гольдберга А.А.; Дроботенко В.С. - під керівництвом доцента Бермана С.Д.). 1 жовтня 1955 р. асистента Ковача Ю.І. направляють на річні курси підвищення кваліфікації викладачів математики вузів СРСР в Московський державний університет із збереженням зарплати. Для підвищення кваліфікації з обчислювальної математики в Обчислювальний Центр Київського державного університету на річні курси у вересні 1960 р. направляють старшого лаборанта кафедри математичного аналізу Задераку Н.К. Окремі викладачі-математики прикріплюються до відділу аспірантури УжДУ для складання кандидатських екзаменів (Ковач Ю.І., Жилінська З.П., Добош В.І., Семйон І.В., Головач Й.І., Савченко Л.І.). В річну аспірантуру в лютому 1961 р. зараховано старшого викладача кафедри загальної математики Айзенберга Н.Н. Практикувалось також здібних студентів, чи випускників УжДУ або інших вузів приймати на роботу лаборантами кафедр (інколи, одна ставка на двох) з тим, що як тільки вдавалося, ці особи поступали в аспірантуру, чи зараховувались на викладацькі посади. Такий шлях пройшли цілий ряд математиків: згадувані раніше Ковач Ю.І. та Галасі А.А., Фаринич (Орос) М.Г. (з 1 вересня 1954 р. - лаборант на 0,5 ставки, з 28 березня 1955 р. - лаборант на повну ставку кафедри загальної математики, далі - аспірантура в Києві, а з 16 серпня 1960 р. - асистент кафедри загальної математики), Саблінська К.О. (з 29 липня 1956 р. - лаборант кафедри загальної математики , з 1 вересня 1958 р. - викладач креслення з погодинною оплатою, а з 1 жовтня 1959 р. - викладач креслення цієї ж кафедри), Дроботенко В.С. (з 1 жовтня 1959 р. - лаборант на 0,5 ставки кафедри загальної математики, а з 15 жовтня 1962 р. - асистент цієї ж кафедри) Добош В.І. (з 1 вересня 1959 р. інженер обчислювальної лабораторії УжДУ, з 16 квітня 1960 р. вона асистент кафедри математичного аналізу), Задерака Н.К. (з 1 вересня 1959 р. - лаборант, з 16 жовтня 1959 р. - старший лаборант, а з 16 грудня 1962 р. - асистент кафедри математичного аналізу), Погоріляк Є.Я. (з 1 вересня 1962 р. - лаборант на 0,5 ставки, з 15 жовтня 1962 р. - лаборант на повну ставку, а з 1 листопада 1962 р. - викладач кафедри загальної математики), Рудько В.П. (з 1 листопада 1962 р. - лаборант на 0,5 ставки, з 23 серпня 1963 р. - лаборант на повну ставку, а з 16 вересня 1963 р. - асистент кафедри загальної математики).
Фізико-математичний факультет, як раніше фізико-хімічний, відзначався доброю постановкою оборонно-спортивної роботи. Цьому сприяла велика організаторська робота представника кафедри фізичного виховання університету на фізико-математичному факультеті старшого викладача Кевежді Миколи Михайловича. Вже в перший рік своєї самостійності колектив фізико-математичного факультету за результатами загальноуніверситетської спартакіади посів І місце.

До жовтня 1959 р. в УжДУ існувало заочне відділення на чолі з проректором, яке керувало всією підготовкою фахівців з наявних тоді спеціальностей. З метою покращення навчально-виховної та методичної роботи і посилення відповідальності кафедр і деканатів за організацію і керівництво заочним навчанням згідно з рішенням колегії МВО УРСР від 17 липня 1959 р. та наказу МВО УРСР від 4 вересня 1959 р., деканат фізико-математичного факультету прийняв документацію на всіх студентів-заочників математичного відділення кількістю 293 чоловік. З цього часу (24 жовтня 1959 р.) підготовкою математиків-заочників керує деканат фізико-математичного факультету, а потім, після розділення в 1966 році, деканат математичного факультету.

В 1960 році в УжДУ відкривається загальнотехнічний факультет. 28 квітня 1960 р. кандидат педагогічних наук Хічій О.Ф., який до цього часу був старшим викладачем кафедри загальної математики призначається виконуючим обов'язки, а з 16 липня 1960 року деканом цього факультету. На загальнотехнічному факультеті створюється кафедра загальнотехнічних дисциплін (в деяких наказах ця кафедра фігурує під назвою загальноінженерних дисциплін), куди з 1 вересня 1960 р. переводиться з кафедри загальної математики Хічій О.Ф. Також з 1 вересня вже 1961 р. на цю кафедру переводять доцента кафедри загальної математики Севбо В.І. та направляють випускника аспірантури Поляка С.С., який з цього часу працює на півставки асистентом, а з 1 листопада 1961 р. - асистентом на повну ставку кафедри загальноінженерних дисциплін. З 1 грудня 1961 р. кандидат педагогічних наук Хічій О.Ф. затверджується виконуючим обов'язки завідувача кафедри загальноінженерних дисциплін. З 20 серпня 1961 р. на посаду старшого викладача цієї кафедри зараховується Яковенко В.Ф., потім Савченко Л.І. (з жовтня 1961 р.), Гомонай В.В. (з 1 вересня 1961 р.), Брич І.В. (з 1 вересня 1962 р.), Рибак В.Я. (з лютого 1963 р.), Семйон І.В. (з 1 вересня 1963 р.), Крицький О.О. (з 1 вересня 1966 р.). В липні 1964 р. кафедра загальнотехнічних дисциплін ділиться на дві кафедри: кафедру загальноінженерних дисциплін та кафедру вищої математики. Кафедра вищої математики забезпечувала курс вищої математики на хімічному, біологічному, загальнотехнічному та загальнонауковому факультетах. В склад цієї кафедри ввійшли: доцент Хічій О.Ф. - завідувач кафедрою, доцент Севбо В.І., старші викладачі Крицький О.О. та Поляк С.С., викладач Савченко Л.І., асистенти Брич І.В., Гомонай В.В. та Семйон І.В. Старші викладачі Рибак В.Я. та Яковенко В.Ф. залишилися на кафедрі загальноінженерних дисциплін, де вони забезпечували курси теоретичної механіки та опору матеріалів на загальнотехнічному факультеті.

Хоч кафедри обчислювальної математики ще не було, в 1962 році в УжДУ на фізико-математичному факультеті відбувся перший випуск студентів математичного відділення, яким була присвоєна кваліфікація “Математик-обчислювач”. Серед цих випускників був майбутній доктор фізико-математичних наук, професор Червак Ю.Ю., який будучи з 1 вересня 1962 р. вчителем змінної середньої школи № 4 робітничої молоді в Ужгороді, розпочав свою діяльність в університеті 25 вересня 1962 р. асистентом кафедри математичного аналізу на умовах погодинної оплати. Тільки 9 квітня 1963 р. він повністю переходить на роботу в УжДУ на посаду інженера обчислювального центру, що тоді створювався.

Згідно з наказом № 297 Мінвузу УРСР від 31 травня 1963 року кафедра математичного аналізу УжДУ повинна була розділитися на дві кафедри: кафедру математичного аналізу і кафедру обчислювальної математики. Наказ ректора УжДУ № 297 від 7 червня 1963 року зобов'язував завідувачів математичними кафедрами і деканат фізико-математичного факультету дати свої пропозиції про такий розподіл. І, нарешті, наказом по університету за № 1120 від 4 липня 1963 р. такий розподіл був здійснений. На кафедру обчислювальної математики перейшли: доцент Сірик Г.В. (звання доцента кафедри математичного аналізу кандидату фізико-математичних наук Сірику Г.В. було присвоєно напередодні рішенням ВАКу від 8 травня 1963 р.), в.о. доцента Буледза А.В., ст. викладач Бабич М.Д., асистенти Задерака Н.К. та Зеленяк Л.З., а також обслуговуючий персонал: старший інженер Фесущак С.В., інженери Лучанин І.О., Ходанич І.Д., Червак Ю.Ю. та механік Іванов Р.Х. Виконувати обов'язки зав. кафедрою обчислювальної математики (до проведення конкурсу без оплати) було призначено Сірика Г.В.

З вересня 1965 року на фізико-математичному факультеті започатковано підготовку спеціалістів-математиків за вечірньою формою навчання (як і заочна форма навчання – без відриву від виробництва). За результатами вступних іспитів згідно з рішенням приймальної комісії (протокол № 23 від 19 серпня 1965 року) на І курс вечірнього навчання фізико-математичного факультету математичного відділення було зараховано 24 чоловіка. Оскільки навчальними планами передбачалося, що навчання за вечірньою формою на математичному відділенні продовжується шість років, перший випуск математиків-вечірників відбувся в 1971 р. З 24 чоловік, зарахованих в 1965 р. на факультет, тільки 10 студентів успішно завершили навчання в 1971 році і отримали дипломи. Правда, за цей час відбулися зміни. В 1966 році в університеті відкрився вечірній факультет з математичним відділенням, яке обслуговувалося викладачами вже математичного факультету. Випуск спеціалістів-математиків, що навчалися за вечірньою формою продовжувався до 1979 року і характеризується такими даними:

	III курс	IV курс	V курс	Всього
алгебра	24	18	18	60
теор.кібернетика	17	26	17	60
диф. рівняння	12	10	8	30
теорія функцій	16	12	12	40
теорія ймовірностей	13	13	25	51
обчислювальна математика	30	30	31	91

Річне педнавантаження штатними викладачами виконано так

Через п’ять років, як це слідує із звіту про роботу математичного факультету за 1978-79 навчальний рік, на математичному факультеті працювало 49 викладаів. З них: доктори наук, професори – 2 (Студнєв Ю.П., Гудивок П.М.), 23 кандидати наук (з них 19 доцентів), тобто в цей час серед викладачів математичного факультету 51 % мали наукові ступені.

Бачимо, на період 1979-1980 навчальний рік кількість студентів математичного факультету зросла до 700 чоловік (стаціонарне відділення ) і 230 чол. (заочне відділення. В той же час кількість викладацького складу протягом тривалого часу суттєво не змінювалась. Як зазначалося у щорічних звітах про роботу математичного факультету перевантаження викладачів навчальною роботою заважало повноцінно проводити інші види робіт (науково-дослідницьку, виховну) та болісно відзначалося і на самій навчальній роботі. В цей же час деякі інші менші за кількістю студентів факультети мали такий же кількісний викладацький склад як і математичний факультет. Особливо невелике педнавантаження мали представники кафедр так званих суспільних дисциплін.

Це був період інтенсивного запровадження в навчальний процес обчислювальної техніки. Саме на цей період припадає введення в дію ЕОМ, спочатку “М-222”, а потім “ЕС-1020” і постановка математичним факультетам перед міністерством ОСО УРСР питання про відкриття на факультеті відділення “прикладної математики”.

Не зважаючи на такі важкі умови роботи якісний склад викладачів-математиків зростає. Так, вже в 1983-1984 навчальному році тільки на математичному факультеті з 47 наявних викладачів 31 мали наукові ступені (64,28 %). Все це стало можливим завдяки тій солідній роботі по добору й підготовці кадрів, яку започаткували професор Зарицький М.О., доценти Севбо В.І., Берман С.Д., Студнєв Ю.П., Гольдберг А.А. і продовжили доценти Гудивок П.М., Бовді А.А., Айзенберг Н.Н. та інші провідні викладачі-математики Ужгородського державного університету.

[1] [2] [3] [4]